Сім'ї Шоколадних кроликів, Горіхових білок та Шовкових котів зупинились на відпочинок у котеджі біля моря. Весь день діти бавилися у воді, а під вечрі вирішили прийняти ванну та приготувати барбекю із риби, яку вони впіймали. То ж коли прийшов час вкладатись, їм було так весело, що вони зовсім не хотіли спати.

Якось пізно вночі, дівчинка Фрея з родини Шоколадних кроликів, хлопчик Ральф з родини Горіхових білок та дівчинка Тіфані з родини Шовкових котів вийшли на балкон помилуватись небом.
“Яка краса!”
Все небо рясно вкривали яскраві зірки. Тої ж миті вони побачили величезну зірку, яка рухалася через весь небосхил.

“Я ніколи не бачив, щоб падала така велика зірка”,
- сказав Ральф.
- “Завтра підемо пошукаємо місце її падіння”.
Ральфу дуже подобались незвичні явища.

Наступного ранку всі троє помандрували туди, де впала велика зірка.
“Вона впала десь тут”,
- сказав Ральф.
“Можливо це була справжня зірка”,
- сказала Тіфані.
Задля розваги, вони пошукали навколо і знайшли неподалік маленький камінь. Тоді вони по-справжньому здивувались.

Біля каменю було багато блискучих мушель. Вони були вражені.
“Які красиві! Як маленькі частинки зірок”.
“Подивись на них! Це неймовірно, що вони всі впали разом. Можливо падаюча зірка показала нам дорогу до цього скарбу”.

Фрея, однак, мовчки спостерігала за ними. Це були мушлі, які вона назбирала вчора. Але Ральф та Тіфані були так захоплені, що вона не наважилась їм про це сказати. Тож вона просто спостерігала за Ральфом та Тіфані, які наповнювали свої кишені мушлями і зав'язували їх у свої носові хустинки.

“Ця падаюча зірка принесла нам подарунок, якого ми не чекали”,
- подумала вона та посміхнулась.
“Ми хочемо щось вам показати”,
- сказали Ральф та Тіфані малюкам, коли повернулись до котеджу. Вони розповіли малюкам їсторію про те, як вони знайшли мушлі.

“Коли впала зірка, вона вказала нам дорогу до скарбів”.
“Ці мушлі схожі на маленькі частинки зірок”.
Малята були вражені.
“Скарби! Ми теж хочемо мати скарби!”.
“Не лягайте сьогодні спати та спостерігайте за зірками”,
- застерегли їх Ральф та Тіфані. Це могло призвести до неприємностей...
“Що тепер? Там більше немає мушель”,
- подумала Фрея.
- “Малята будуть дуже розчаровані”.

Вона непомітно пішла на пляж, назбирала ще мушель та розмістила їх навколо каменя.
“Я збираюсь спостерігати за падаючими зірками”,
- сказала вона малюкам тїєї ночі.
- “А ви ідіть спати”.

Наступного ранку, коли малюки прокинулись, вона сказала:
“Одна зірка впала цієї ночі”.
І повела їх на пляж.
“Може це там? О, а може там?”
Вона почала шукати навколо каменя.
“Ми теж шукаємо!”
- сказали малюки і почали повзати навкруги.

Невдовзі маля Амброз з родиниГоріхових білок знайшло мушлю біля того самого каменя.
“Дивіться! Тут багато скарбів!”
Маля Крім з родини Шоколадних кроликів та маля Джилі з родини Шовкових котів підійшли до каменя. Вони всі були дуже задоволені.

Фрея щасливо посміхалася, спостерігаючи за ними.
“Ця падаюча зірка дійсно принесла скарби”.
Мушлі, які так старанно збирала Фрея, перетворилися для всіх на сувеніри з моря.

Ця історія облетіла все селище. Невдовзі всі діти знали:
“Коли бачиш падаючу зірку на морському узбережжі, вона вкаже на скарби”.
Коли Фрея це чула, вона почувалась щасливою, але разом з тим їй було трохи ніяково.

Кінець